Одні тільки діти знають, що шукають ...
«Маленький принц», Антуан де Сент -Екзюпері
«Я хочу видати відповідний указ, який би дав можливість пробудити у мільйонах людей це почуття відповідальності, спонукати до прийняття дуже сміливих, мужніх і благородних рішень про усиновлення дітей- сиріт», - сказав кілька років тому тоді ще президент України Віктор Ющенко. З тих пір в країні з'явилися нові знаменні дати - День усиновлення ( 30 вересня), День спільних дій в інтересах дітей, який традиційно святкують у день прийняття Конвенції ООН з прав дитини ( 20 листопада), 2008 рік був оголошений Роком національного усиновлення.
Значимість зазначених «червоних днів» якнайкраще відображає статистика: в Україні сьогодні кількість дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перевищила 100-тисячний показник. При цьому щорічно в притулки потрапляє 20 тис. новеньких. Але є і хороші новини. Українці стали частіше всиновлювати і постійно борються за лідерство в цій справі з іноземцями ; в останні роки кількість усиновлених перевищила кількість осиротілих. Однак дитячі будинки та школи- інтернати й далі залишаються переповненими. А громадські організації та далі іронізують над тим, що, за офіційною інформацією, в Україні стоять черги з усиновителів .
На пострадянському просторі сучасність вважають черговою хвилею так званого «соціального сирітства», а спрямування таких дітей в інтернати - найменш ефективним способом вирішення проблеми. Система спеціальних виховних установ не є ефективною з економічної та соціально - психологічної точок зору. А головне, що десятиліття її існування створили велику прірву між світом дітей, позбавлених опіки батьків, і світом «нормальним». Більшість людей не сприймають сиріт як звичайних дітей і вважають, що усиновлення - це «хрест», подвиг, який під силу одиницям.
Проте є в Україні і чимало скептиків стосовно діяльності меценатів. На їх думку, дитині потрібна родина, а не ласощі та іграшки. Президент фінансово-промислової корпорації «DMS» Андрій Альоша, який допомагає дитячому будинку в одному з районів Донецька вже майже 10 років і є батьком трьох синів, вважає, що головне криється не у вигляді допомоги, а в мотиві. «Все, що ви робите від чистого серця, добре для дітей», - упевнений бізнесмен. - «Людину не можна змусити бути меценатом, прийомним батьком або опікуном. Це особистий вибір кожного, до якого треба просто прийти».
Допомогти українцям зробити такий вибір покликаний закон про державну підтримку сімей, які усиновили дитину з числа дітей- сиріт, який передбачає фінансову допомогу. Однак сьогодні країні потрібні ефективні механізми вирішення проблеми: проста і прозора процедура усиновлення, реальний контроль за існуванням дитини в новій сім'ї, захист дитини від злочинних намірів чи корисливих мотивів нових «батьків». І, головне , подолання відмежування людей від особливого світу дітей-сиріт.
Діяльність меценатів, на думку Андрія Альоша, відіграє значну роль у поліпшенні системи виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. Тим більше що сьогодні в країні з'являються освітні програми для дітей- сиріт, відкриваються особисті депозитні рахунки. «Я вважаю, це краще, ніж грошове стимулювання тих, хто усиновляє. По-перше, підтримка надається безпосередньо дитині, по-друге, якісна освіта і певна матеріальна база допоможуть випускникам інтернатів швидше і впевненіше адаптуватися до нерідко ворожого світу «звичайних людей». До того ж, бути батьком - це покликання, його не можна купити на гроші за всиновлення, так само як і природне бажання піклуватися про дитину», - вважає Андрій Альоша.
Не менш важлива якісна організація навчального часу і дозвілля дітей: це вимагає зусиль від педагогів, дисципліни від підопічних, але результат того вартий. «Дитина не вибирає, в якій сім'ї народитися, не вирішує, залишитися їй з батьками чи ні. Але суспільство має зробити все можливе, щоб дитина була готова до свого власного вибору, коли прийде час. У тому числі і до вибору, яким батьком йому бути», - впевнений Андрій Альоша.
Кращим способом виховання самодисципліни та відповідальності є спорт. Саме тому Донецька обласна федерація рукопашного бою ( ДОФРБ ), що виховала не одного чемпіона світу і визнана кращою в Україні, створила програму «Знання, здоров'я, сила». У рамках її реалізації в школах і притулках м. Донецька відкриваються безкоштовні секції з рукопашного бою, де викладають наставники чемпіонів. «Скептики дорікали нам тим, що ми «озброюємо» додатковими навичками і так неблагонадійних дітей» , - розповідає Андрій Альоша, який також є Президентом ДОФРБ. - «Проте наше завдання полягає в тому, щоб навчити не просто техніці рукопашного бою, а дисципліні, вмінню ставити цілі і досягати їх, виховати в дитині розуміння того, для чого йому це потрібно - для захисту себе і того, хто слабший, протистояння агресії».
Зараз фінансово -промислова Корпорація «DMS» готує для своїх підопічних відпочинок в Криму, а на питання щодо кризи, її президент відповідає: «Завжди будуть якісь перепони: економічна криза, більш важливі справи... Однак з добром треба поспішати, бо життя дуже швидкоплинне. До речі, про кризу. Ти працюєш, щоб дати своїй родині найкраще, незважаючи на труднощі. Але тепер до твоїй родині приєдналися маленькі люди, які також потребують твоєї підтримки та піклування. Все просто», - зазначає Андрій Альоша.
